Роздум перший… У дитинстві зачитувався пригодницькими романами і жалкував, що минув час відкриттів, немає білих плям на карті... Але не все так погано ;)

На цей запис мене наштовхнула розмова з колегами. Зараз ведемо перемовини з поляками, щоб привезти до них замісника керівника колоніі з виховної роботи. Він дуже зацікавлений нашими напрацюваннями та польським досвідом роботи з засудженими. Однак процес координаціі та перемовин ведуть вже більш компетентні люди. Мене ж вразили слова: "Заспокойся, ти вже ввійшов в історію, і тільки ти маєш унікальний досвід створення ГСД в колоніі, будь готовий ним ділитися, все інше ми беремо на себе". Приємно і навіть не важливо,чи це історія організації, міста, чи цілої держави.

Друга тема роздумів – програма для важких підлітків які скоїли злочин. До мене звернулися з пропозицією підтримати розробку такої програми. І я розумію, що я це можу, бо знаю як вони думають та що відчувають. Зразу виникла ідея використати комплексний підхід (інформування про можливу відповідальність, зниження рівня агресіі за допомогою курсу "мистецтво життя",  та\або ГСД, або планування, вибір професії, напрямків розвитку, враховуюючи, що ці діти не такі як інші.

Ось пред'явлені критерії:

  Експериментальний проект, де б частині дітей, замість колоній, було розроблено комплекс реабілітаційних заходів, які б включали лекції, фізичні вправи (йогу), виправні роботи ,навчальні заходи (танці, гра на муз. інструментах, гончарство, склодуття, різьба по дереву і т.д.)...

Це тільки окремі приклади. Таких білих п'ятен в соціальній сфері не перерахувати.

Якщо не звинувачувати державу, а обрати свій напрямок і досягти результату, цей досвід захочуть використовувати.

А чому б і не бути першопрохідцем? Це дає певні переваги.

До речі, не обов'язково щось вигадувати. Я просто відтворив досвід поляків і в цьому напрямку є ще куди розвиватися. Для прикладу, у Польщі Віктор Осятинський розвинув роботу в колоніях до реабілітаційноі програми та захистив докторську з соціології. Зараз польська пенітенціарна служба пишається цим досвідом і запрошує інші держави долучитись до нього .До речі він привіз цю програму з США.

 Біл Уілсон теж не вигадував Анонімних алкоголіків, він тільки поєднав різні зусилля медиків, священників та психологів і як результат – чудо :)

 Комбінуйте, використовуйте досвід інших, втілюйте в Украіні – успіх гарантовано.

Секрет  успіху - це діяльність в сфері, в  якій держава нічого не робить та яка дійсно відповідає потребам цільової групи.

Дуже довго вважав своє життя важким, і тільки зараз зрозумів, що здобув такий неоціненний скарб, як досвід, та можливість дійсно розуміти потреби цільових груп, з якими працюю.

На жаль, я не можу охопити всі сфери, які мені цікаві. Невпевнений, що втілю в життя програму для підлітків (планую використати тільки окремі елементи а саме інформування), бо якісно можливо зробити щось одне. Але якщо когось цікавить ця тема, готовий детально викласти готову ідею, та допомогти у втіленні. Спільно досягти цього вдасться швидше та ефективніше, бо мої ресурси дуже обмежені, та й організація в якій волонтерую не в змозі охопити широкий спектр діяльності (а може це і непогано.)