На це запитання можна відповісти одним словом - "скомпрометовано"!
І "третій сектор" в цьому має винуватити сам себе (бажано не тільки винуватити, але й шукати вихід з ситуації).
І не треба винуватити ЗМІ, які "пишуть не розібравшись", пересічних громадян, які "не бачать, не знають, не розуміють"...
З "третім сектором" сталося найгірше з того, що могло з ним статися: так і не здобувши довіри суспільства він цю довіру остаточно втратив.
Для неформальних об'єднань мати справу з формалізованими означає розділити з останніми цю недовіру.

Колеги та колежанки, вибачте, а у кого (маю на увазі інституцію) все гаразд з довірою в Україні? Я маю досвід "роботи" як у формалізованих так і неформальних структурах. З мого досвіду, і ті, і інші можуть бути ефективними та викликати довіру. Неформальні як правило тримаються на волонтерській праці. Але природній шлях еволюції так чи інакше пролягає через інституціональність, яка забезпечує фундамент для тих же волонтерських неформальних та гнучких утворень.

ГРАНТОЇДИ. Як на мене, ярлик "грантоїди" впринципі можна повісити на будь яку організацію, яка отримує допомогу від донора. у такому випадку, я б найбільшим грантоїдом назвав наш УРЯД, який споживає міжнародної фінансової допомоги в сотні разів більше, ніж увесь третій сектор України :))

колеги, цілком погоджуюся щодо втрати довіри і щодо брутального урядового грантоїдства.
гарна думка також про еволюцію через інституціональність. разом з тим... чи не є однією з причин те, що віз в нас ще досі попереду коней?
чи не зарано почали поспіхом інституціоналізуватися багато організацій заради того самого грантоїдства, чи можливостей наближення до тіла, чи просто з міркувань "най буде"?
за умови дурнуватого (вибачте на слові) законодавства, яке передбачає суцільне аматорство, та відсутності належної мотивації - "маємо що маємо".

тож, чи підлягає українське громадянське суспільство в його поточному стані капремонту? чи його доля - "до основанья, а затем..."?

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%81%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

тут така статейка цікава.
Якщо копнути глибше, то функції, форми, інструменти ІГС змінюються з самим суспільством. І те, що сьогодні вважається хворим, може виявитись здоровим... Людмило, може Вам як старожилу третього сектору варто допомогти нам знайти відповідь на питання "а де ж собака зарита?", говорячи про грантоїдство у третьому секторі. Можливо, це системне явище і зустрічається всюди, де є донори і гранти :)?

дякую на доброму слові.
мене вже називали "багаторічним одеським педагогом". десь років 10 тому.
тепер от "старожилом третього сектору". добре, що не старовєром )))

на тому пригадується історія.
їздила я за програмою "грмадські зв"язки" у складі групи "фахівці НУО" до Штатів.
в програмі була лекція професора про фандрайзинг. нічо, що він розповідав про прямо розсилку листів, в які мали вкласти чеки і вислати назад.
проте лекція викликала живу дискусію.
ми обговорювали й в обідню перерву.
тут керівниця організації, яка організовувала наше стажування, запропонувала підкинути нас на машині до чудової кав"ярні із смачною випічкою.
оскільки ми продовжували обговорення, вирішили запитати в люб"язної водійки - а ваша організація який вид фандрейзингу найбільш вподобала?
на що отримали щиру відповідь: а ми фандрейзингом не займаємось. ми фінансуємось ось з цієї програми. а як програму скоротять чи закриють - то ми й офіс зачинемо...

продовження - в наступному коментарі

може однією з причин поточного стану, що нас, сирих і зелених з самого початку "окучували", навчали, наставляли як раз ті, хто ніяким громадянським суспільством не є, просто має відповідний фах і досвід аби професійно відпрацьовувати бюджетні кошти? (уявіть собі при тому наші при-бюджетні організації! ))))

З.І. втім, під час поїздки я познайомилася також і зі справжніми громадськими активістами, і справжніми організаціями. просто, на щастя, в таку родину потрапила.
але як раз вони з нами ділитися своїм досвідом і своїм світоглядом мають надто замало можливостей.
бо за грантами не полюють... замкнене коло ))))

Напевно відповіді треба шукати в тому, що є порив соціальної активності (захисти парк від вирубки, допомогти комусь подолати біду), а є професія - працівник НУО. А чому ми впевнені, що люди стороняться формалізованих НУО. Можливо формалізовані НУО щось не так роблять, що у них мало волонтерів. І чи завжди треба певного роду формалізованим НУО збурювати соціальну активність?