у Балашова є радіопрограма, ключова теза якої: тікайте від бідності -місця, де мало грошей, скажімо, з Єнакієво, до багатства - місця, де багато грошей, як він каже, "хоча б до Києва". те саме він говорить про сфери діяльності: кидайте лопату, беріть в руки калькулятор і торгуйте в місцях, де багато багатих (напевно мова йде про ринок на Троєщині :) якщо перенести його поради на наш громадський сектор - тікайте з нього громадяни, тут риби НЄТ! принаймні поки й у достатній кількості... всі ці заклики до боротьби з ЧИЄЮСЬ бідністю варті не більшого ніж тупа віра в комунізм. побороти бідність можна тільки кожному в собі, власним свідомим рішенням та дисциплінованими діями. а потім, власним прикладом можна НАДИХНУТИ інших, але не тих, хто чекає ЧАРІВНИХ ПОРАД-РЕЦЕПТІВ доморощених "ГУР"...

Стосовно рецептів подолання бідності, раджу звертати увагу більше на Пегі та Сартра ніж на Балашова, хоча його підхід також має право на існування. Та й поведінку людей, таких як Балашов, Пегі описав ще 100 років тому назад. В Балашові мені сподобалась його влучна характеристика середнього класу. Очевидно, що не всього прошарку, але, принаймні, його значної частини. Можливо я помиляюсь, але також маю на це право.

особисто я слабко вірю в "універсальні" рецепти 100, 1000 чи більше-річної давнини. можливо вони були актуальними в той час, коли з'явились, а зараз, як на мене, не час для месіанства... прикро, що наш досвід 2005-2010 так нічому і не навчив, частина з нас все ще чекає того/тих, хто буде нас кудись вести (наприклад, позбавляти злиднів/бідності), а інша частина уявляє себе тими хто "може" вивести інших зі злиднів :) не знаю, яка з цих двох категорій хомоукраїнос є більшим злом ;)

Стосовно універсальних рецептів, уже Блаженний Іван Павло ІІ, колись сказав, що пройшло 2000 років від народження Христа, але природа людини за цей час не змінилась. Про те, чому досвід не засвоюється я писав тут https://gurt.org.ua/blogs/Василь%20Полуйко/800/. І що цікаво, причини також ідуть в давнину ;)

на мою думку, твердження про 2000 років без змін в природі людини є відверто маніпулятивним. як тут не згадати іншу цитату про "опіум для народа" :) Василю, ти ж фізіолог. людина - жива істота, яка адаптується. середовище, де людина живе, суттєво змінилось за 2000 років. так само суттєво змінилась і природа людини. від жінок зараз часто можна почути: да, мужик уже нє тот... це одне зі свідчень змін :) а досвід, як мені здається, засвоюється, тільки у кожного свій: у поляка один, у казаха - інший...

Так само можна назвати маніпулятивною фразу, що стосується "опіуму для народу". Так, людина адаптується, в результаті ми отримуємо різні продукти. На додаток до твоєї російської можу навести українську версію: "Колись було літо, літо, а тепер зима, колись були файні хлопці, а тепер нема". Але природа людини не змінюється. Як і 2000 років назад в неї є розум, емоції, тіло, дух. 2000 років лишень частково вплинули на розум. Тіло, здатність проявляти волю і емоції не змінились! Стосовно засвоєння досвіду, що у кожного він свій, заперечувати не буду.

:)

Ось така дискусія ще відбулась з Василем Щекуном на одній з груп у фейсбуці:

Vasyl Shchekun Порівняння з рибками цікаве, промовисте. Всі думки - з правом на існування.. А от чому ми про це говоримо, пишемо? Бо бачимо цю проблему в нашому оточенні чи нас самих. І що, хочемо це змінити? Очевидно. Частина з нас частково щось в цьому напрямі робить, навіть вже в тому плані що говоримо (пишемо). Дієвішим є Чин, а не балаканина. Але діяти наосліп, навпомацки малоефективно, тому й шукаємо найкращих "рецептів". Можливо ми собі, при відносній "ситості", можемо пофілософствувати, а люди собі тим часом дають ради як можуть. Ми хочемо їм допомогти? Так їх тут немає... А якщо вони тут і бідні то значить це їх влаштовує світоглядно або ж вони просто ліниві або.. (не знаю) бо ж знаючи що і де болить і знаючи як зарадити (різної інформації достатньо), шукаєш "ліки". Я би допомагав тим, що самі хочуть щось змінювати. Для тих хто не спроможний "хотіти" просто показав би, що альтернатива завжди існує. Але робити щасливим чи багатим кожного, без його згоди і волі, є протиприродним. Бо навіть Творець залишив нам право вибирати між добром і злом.. Я тут трохи вийшов за рамки теми, але це мій загальний підхід до будь-якої, так званої проблемної теми /говорити не мішки носити/ :)

Vasyl Polujko Дякую, Василе за коментар! Пишу про те з чим маю справу в більшості випадків у своїй роботі. Хочеться, щоб вона була більш ефективною, тому шукаю відповіді на питанням, які турбують. "Я би допомагав тим, що самі хочуть щось змінювати." Власне з цією тезою намагаюсь дискутувати, якщо ти прочитаєш ще мій попередній допис на цю проблематику. Є бідні і є злидні. Злидні, як правило, не хочуть щось змінювати у своєму житті. А проблема в тому, що їх по різних оцінках 40-70% в українському суспільстві. Якщо залишити їх напризволяще, то яке суспільство ми побудуємо?

Vasyl' Shchekun Читав про злидні ще раніше. Звісно, я не категоричний у твердженні, що допомагав би лише тим, що хочуть того, бо Божою справою є допомога всім потребуючим (приклад матері Терези). Я тут у міні дискусії більше зорієнтований на тому, що саме пасувало би (на чому зосередитись?) нам громадським організаціям та окремим активістам, з огляду на ефективність зусиль (багато потребуючих, а недостатньо ресурсів, тому ефективніше працювати з тими, що більше готові, а їх у свою чергу "заряджати" на допомогу якраз тим іншим - такий собі ланцюжок). Зрештою ти це знаєш не гірше. А щодо мудрих книг чи статей то для мене особисто "наймудрішими" є публікації чи видання прикладного характеру, базовані на досвіді сучасному і місцевому (наприклад ті ж ваші ЗУРЦівські "Успішні історії" чи інші подібні речі).

Vasyl Polujko В боротьбі з бідністю, насправді громадський сектор має йти в тандемі з державним апаратом. Громадські активісти "прорубують" дорогу в джунгях, а за ними має їхати держагрегат, "який кладе асфальт". Якщо цей агрегат не їде, дорога знову заростає.

"красивий" і актуальний для нашої сучасності образ "держагрегату" "який кладе асфальт" чи то закатує в асфальт: чи то злидні, чи то злиденних з бідними та не дуже багатими... і світлий образ громадського активіста, який, не зважаючи ні на що і ні на кого, рубить на зиму капусту в джунглях якоїсь там кіровоградщини...

у підтримку вашої дискусії https://www.youtube.com/watch?v=fIX7cMPtfkc

Дякую Богдане і Тарасе! Я, власне, увесь час намагаюсь підштовхнути до думки, що можливо треба змінити точку прикладання зусиль, а не "рубати капусту в джунглях Кіровоградщини".

цікаво, як Олексій Хмара прокоментує Ваш коментар :))))

Василю, готовий міняти точку прикладання зусиль: українські громадські активісти 24.08.2011 першими приміряють та, крокуючи хрещатиком під виглядом народних гулянь, перевіряють інноваційні і дешеві українські памперси, а вже слідом за ними, теж прогулюючись хрещатиком на бтр чи іншому держагрегаті, азаров особисто роздає цінний національний продукт всім бажаючим злиденним, неспроможним на хагіз з пдв... http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2011/08/09/785138.html

ПС: я вже не кажу в якому екстазі перебуватимуть міжнародні донори від такого вопіющого торжества владогромадської співпраці заради... звісно - реформ :)

2Тарас Тимчук. Колеги, не є фахівцем у піднятій Вами темі. а тому не буду займати інфопростір власними філософствуваннями. Проте запрошую всіх порубати трохи капусти у джунглях Кіровоградщини і не тільки. Причому саме в першому значенні цього слова - попрацювати до сьомого поту.

Олексій, якщо щось кажи, завжди залюбки. Два роки мого життя пов'язані з Канатово. Завжди з приємністю згадую Кіровоградщину

оу, супер-ідея! це було б круто! Новини по всіх каналах: "Активісти третього сектору рубають капусту на Кіровоградщині", а далі сюжет з капустяного поля:))) Олексій, організовуйте капустяно-польовий баркемп!!!

Василю Полуйко: з одного боку мені приємно, що мої коментарі сприяють до дій інших людей.
З іншого боку, я розумію, що з простого "філософського" протистояння між мною та Крапличем (який на той час був цар і бог) - я перетворився на такого "критикана" Відродження.
Дійсно я бачу масу недоліків,... - а точніше, тих речей, які можна зробити, які актуальні, які сприяють не впасти у "прірву"... задіяти більше коло громади і т.д. - а тут повне не сприйняття та повний "ігнор".
Власне мої прагнення «Вирвати злиденних із злиднів" - за сприянням Ф.Відродження - перетворився на таке заочну конфронтацію думок та філософських тверджень. (заочне - тому, що жодної офіційної відповіді я так і не отримав)

Василю Полуйко: з одного боку мені приємно, що мої коментарі сприяють до дій інших людей.
З іншого боку, я розумію, що з простого "філософського" протистояння між мною та Крапличем (який на той час був цар і бог) - я перетворився на такого "критикана" Відродження.
Дійсно я бачу масу недоліків,... - а точніше, тих речей, які можна зробити, які актуальні, які сприяють не впасти у "прірву"... задіяти більше коло громади та чинне Законодавство і т.д. - а тут повне не сприйняття та повний "ігнор".
Власне мої прагнення «Вирвати злиденних із злиднів" - за сприянням Ф.Відродження - перетворилося на таке заочне протистояння думок та філософських тверджень. (заочне - тому, що жодної офіційної відповіді я так і не отримав)

Я часто посилаюся на Ф.С.Баторія, - я був там неодноразово, я брав участь у багатьох програмах та ініціативах, я бачив як це працює... і напевне мене просто давить "щира жаба" - невикористаних можливостей... і маю жаль, що мої щирі наміри та прагнення співпрацювати - були просто проігноровані... Жоден з Програмної Ради Ф."Відродження" не спромігся взяти на себе сміливість та відповідальність написати мейл чи зателефонувати типу: "Тарасе, - а давай твої ініціативи обговоримо"... моє глибоке переконання, що Ви все одно до цього прийдете... якщо не зараз так через 5-10 років... і весь цей час... злидні... від яких ніхто не застрахований... - а я чекатиму... коли у Ваше "крісло" прийдуть інші...

Я намагався це розяснити Крапличу та іншим, але без результатно... попри те, той же Фонд Відродження тиждень тому викинув новий "вибрик", щоб показати хто тут "головний", - який я планую опублікувати...

Я часто посилаюся на Ф.С.Баторія, - я був там неодноразово, я брав участь у багатьох програмах та ініціативах, я бачив як це працює… і напевне мене просто давить “щира жаба” - невикористаних можливостей… і маю жаль, що мої щирі наміри та прагнення співпрацювати - були просто проігноровані… Жоден з Програмної Ради Ф."Відродження” не спромігся взяти на себе сміливість та відповідальність написати мейл чи зателефонувати типу: “Тарасе, - а давай твої ініціативи обговоримо"… моє глибоке переконання, що Ви (Ф.Відродження) - все одно до цього прийдете… якщо не зараз так через 5-10 років… і весь цей час… злидні прогресуватимуть… від яких ніхто не застрахований… - а я чекатиму… коли у Ваше “крісло” прийдуть інші…

Я намагався це розяснити Крапличу та іншим, але без результатно… попри те, той же Фонд Відродження тиждень тому викинув новий “вибрик", щоб показати хто тут “головний", - який я планую опублікувати…

Кожному п'ятому українцю не вистачає грошей навіть на їжу (опитування)

http://www.unian.net/ukr/news/news-451263.html

Тарасе, я дуже поважаю Тебе, разом з цим, я також поважаю Руслана Краплича. Завжди відчуваю дискомфорт, коли мої друзі не можуть порозумітись. Доречними будуть напевно слова Томаша Масарика сказані трохи в іншому контексті, але все ж: "Якби люди були спроможні розуміти один одного, у нас відразу запанувала б демократія". Або у того ж Балашова, якого згадую у дописі, більш по-бізнесовому: "Понимать других, а не искать понимания у кого-то".

Дякую Василю, мені подобаються наведені філософські вислови Масарика і Балашова, вони актуальні на сьогоднішній день. Останнім часом (~років 5) я постійно відчуваю дискомфорт навикористаних можливостей…
Я чудово розумію будь-якого функціонера, який мені говорить «ні»…
Нажаль я не знаю позитивних рис Краплича як особистості, але як керівника Антикризи – маю негативне ставлення. Власне через небажання/невміння порозумітися…
Я частенько буваю у Польщі (безліч семінарів та проектів обміну, маю багато друзів), і бачу демократичну країну, я бачив послідовність цих перетворень і був сповнений наснаги зайняти якусь свою нішу\ділянку цього процесу… далеко не саму пристижну… хоча певні речі все ж таки мені вдалося втілити або просто започаткувати… але це замало, я знаю більше, я можу більше…

Щодо мого ставлення до керівників Програм БФ і т.д. незаперечними є факти:
- Ми могли порозумітися – але НЕ порозумілися.
- Ми могли започаткувати позитивні ініціативи – але нічого НЕ започаткували…
- МИ (ось такі гарні та розумні) просто втратили можливість та час…
Я знаю мінімум 5 осіб які вже давненько «вимкнули» власну громадську ініціативність… (повір що ці 5 осіб є кращими від мене у різних аспектах) а тепер напевне прийшла черга і на мене… після Відродженівських «обломів» – я перестав слідкувати за багатьма речами, писати пропозиції… мої ініціативи або непотрібні або за складні для розуміння… держава, політики, бізнес, ГО… кожен заглядає у свою «тарілку»… а ті, кому потрібно – шукають порятунку власними силами… а наслідки як кажуть «не за горами»… така країна просто перетвориться у колонію… “Якби люди були спроможні розуміти один одного, у нас відразу запанувала б демократія" (Т.Масарик)

Тарасе, здається на одному з тренінгів за твоєю участю один з учасників подарував мені закладку до книжки з надписом: "Боже дай мені терпіння на те, що змінити не можу, дай мені сили на те, що я можу змінити і мудрості, щоб відрізнити одне від іншого."

так виглядає. що цей світ знищать не злі люди, а добрі, які усе розуміють. але нічого перспективного не роблять...